Жубінська Валентина Янівна

Жубінська Валентина Янівна (1926-2013) — відома піаністка та композитор, кандидат мистецтвознавства, професор, доцент кафедри спеціального фортепіано в Музично-педагогічному інституті — Російській академії музики ім. Гнєсіних, член Спілки композиторів СРСР, заслужений діяч мистецтв Російської Федерації. Народилася у Харкові. З 1936 по 1941 рік навчалась в Музичній школі ім. Л.Бетховена.
В 1949 році В.Жубінська з відзнакою закінчила Харківську консерваторію (по класу фортепіано професора А.Л.Лунца), в 1950 році по класу композиції В.А.Барабашова з такою характеристикою: «Надзвичайно обдарована піаністка з яскравим темпераментом, володіє винятковою музикальністю та великими віртуозними даними, вона вільно справляється з найскладнішими творами фортепіанної літератури. На композиторському факультеті проявляє себе з кращого боку».
З 1951-1955 роки В.Жубінська навчалась в аспірантурі при Московській консерваторії (керівник Г.Р.Гінзбург). З того періоду Валентина Жубінська і поєднувала композиторську роботу з концертними виступами. «Взаємно доповнюючи один одного, — писав композитор Ігор Бєлорусець, — ці різні художні прояви дозволяли артистці добиватися вражаючих досягнень, надавали своєрідності її виконавчому стилю». Її виступи приваблювали слухачів різноманітністю і «нетрафаретністю» програм. Ще на початку 70-х років В.Жубінська знайомила любителів музики з п’єсами А.Онеґґера, а пізніше часто і наполегливо зверталася до творчості іспанських композиторів — М. де Фальї, І.Альбеніса, Е.Гранадоса. В її виконанні звучали і твори М.Мясковського, Р.Щедріна та інших. Романтичні схильності піаністки позначалися в виборі концертного репертуару (Ф.Ліст, Ф.Шопен, К.Дебюссі, С.Рахманінов, Дж.Гершвін). У неї, як відзначав відомий піаніст Д.Башкіров, «природна музикальність і природний піанізм (все виходить як би само собою), темперамент, багата інтуїція поєднуються з чіткою продуманістю задумів. До цього додається художньо вільний обіг з матеріалом, відмінне почуття сцени».
З кінця 1950-х років В.Я.Жубінська викладала на кафедрі спеціального фортепіано в Музично-педагогічному інституті — Російській академії музики ім. Гнєсіних. Після виходу на пенсію переїхала до Норвегії.
Померла 26 вересня 2013 року. Похована на кладовищі острова Стурд.