Калашнік Павло Павлович (1932-1994) — відомий музикознавець, піаніст, кандидат музикознавства, професор, член Спілки композиторів України.
Випускник Дитячої музичної школи № 1 ім. Л.Бетховена 1948 року (фортепіано, клас викладача Є.О.Чекригіної).
Навчався в Харківському музичному училищі, а потім у Харківської консерваторії: в 1957 році закінчив історико-теоретичний факультет (клас професора М.Д.Тіца), в 1960 році — фортепіанний (клас В.В.Топіліна). З 1958 року П.П.Калашнік працював у Харківській консерваторії на кафедрі теорії музики та композиції. З 1991 по 1994 роки завідував кафедрою Теорії музики.
По класу П.П.Калашніка історико-теоретичний факультет закінчили більше 40 випускників, що працюють у теперішній час викладачами вищих та середніх навчальних закладів, лекторами філармоній, музичними редакторами радіо та телебачення в різних містах України та близького зарубіжжя. Науково-методична та дослідницька робота П.П.Калашніка була тісно пов’язана з його педагогічною діяльністю, а також з вивченням української музичної культури.
Серед наукових робіт музикознавця — монографія «Риси стилю творчості В.Т.Борисова», понад 20 навчальних посібників з сольфеджіо та гармонії. Його унікальні посібники «210 озвучених музичних диктантів», «Музичні диктанти. Мелодії для гармонізацій» успішно використовуються в педагогічній практиці вищих та середніх музичних навчальних закладів України, Росії, Прибалтики, Середньої Азії тощо.
